Народився Дмитро Михайлович Прилюк 8 листопада 1918 року в с. Божиківцях Деражнянського району в багатодітній бідняцькій сім’ї. Закінчивши Божиковецьку середню школу, Дмитро Прилюк за направленням редакції місцевої газети “За соціалістичну перебудову” та райкому комсомолу у 1937 році поступає до Українського інституту журналістики в Харкові.
По закінченні його у 1941 році редакторові молодіжної газети, як і мільйонам його ровесників, довелося одягти військову форму і стати на захист Вітчизни від фашистських загарбників.

Молодший лейтенант Прилюк воював на Південно-Західному та Калінінському фронтах як замполіт роти. Потім – військове училище, і знову – фронт. За участь у Другій світовій війні нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Лише по закінченні війни приступив до журналістської роботи. Працював кореспондентом, заступником ректора та редактором полтавської, вінницької та київської обласних газет, редактором газети “Колгоспне село” (нині – “Сільські вісті”).
Його плідна діяльність на творчій ниві відзначена орденом Трудового Червоного Прапора та медалями, серед яких мала Золота медаль Всесоюзної сільськогосподарської виставки
Нариси, статті, фейлетони Д. Прилюка регулярно з’являлися на шпальтах періодичних видань, а з середини 50-х років, коли розпочалася й письменницька творчість, окремими виданнями.
Читачі побачили збірки нарисів “Уроки” (1956), “Здорові будьте, люди” (1960), “Село на нашій Україні”, “Шукачі скарбу” (1961); гуморесок та фейлетонів “Дозвольте запевнити!” (1958), “На здоров’ячко!” (1962), “Давні знайомі” (1964); книжки балад у прозі “Одвічне” (1967), збірки оповідань для дітей “Безсмертя батьків” (1970), романів “Де ти, доле?” (1971), “Повноколосся” (1977), повістей “Село, а в ньому люди” (1976), “Земносили” (1979) та ін.
Повість “Ми були молоді” (1980) автор присвятив “світлій пам’яті нескорених земляків-подолян, які назавжди залишаться для мене двадцятирічними”. Це твір про грізні роки Другої світової війни, зокрема, про підпілля, партизанський рух на Поділлі, у якому брала участь молодь.
За цикл нарисів, надрукованих у газеті “Сільські вісті”, Д. Прилюк був удостоєний Республіканської премії імені Я. Галана (1976).

Д. Прилюк декілька разів приїжджав на рідну Деражнянщину, незважаючи на свою зайнятість. З 1958 року він працював у Київському державному університеті імені Т. Шевченка. Був деканом факультету журналістики, завідуючим кафедрою теорії і практики преси університету (1965–1982). Мав звання доктора філологічних наук, професора.

Advertisements